Органи слуху людини – дуже важлива частина системи почуттів. Будова слухового апарата дає можливість людям спілкуватися між собою, сприймати, обробляти аудіо інформацію і керувати нею в повсякденному житті.

Що являє собою звук

Аудіохвилі являють собою вібрації, які можуть поширюватися як серед твердого, так і рідкого або газоподібного середовища, і їх ми можемо сприймати з допомогою наших слухових органів. В тому діапазоні, в якому людське вухо може їх розпізнавати, звуки визначаються так само, як і світло у тому спектрі електромагнітного випромінювання, який ми бачимо.

Дія аудіохвиль являє собою рух на рівні молекул. Він виглядає як їхнє коливання на рівні стану рівноваги. Під механічним впливом, забезпеченим цим рухом, молекули вдаряються і транслюють ці вібрації далі. Коли інерція втрачається, молекули приймають колишнє місце.

Наш слуховий апарат має здатність виокремлювати із загального аудіопотоку конкретну інформацію. Це може бути джерело сигналу, його звучність, висота тощо. Але в той же час він не дозволяє звукам змішуватися по частотах, на відміну від наших очей, які допускають змішування світлового спектра.

Наші вуха розкладають об’єднані звуки на складові, саме це дозволяє нам чути співрозмовника серед галасливої юрби або розрізняти окремі інструменти в загальному оркестрі. Всі особливості роботи людського слухового апарату можна визначити за допомогою різних аудіометричних досліджень.

Вушна раковина і середнє вухо

Робота звукоанализатора – його структур, підкірки та коркових центрів – залежить від його устрою і анатомічних особливостей. До «комплектації» вуха входить: будова вуха, стовбурові та коркові відділи ГМ. Основні частини слухового апарату:

  • периферична;
  • коркова.

Сам звукоанализатор складається з 3 частин. За допомогою вушної раковини та відділів середнього вуха звуки передаються до внутрішнього, де вже трансформуються на електросигнали, які може сприймати головний мозок. Тому можна говорити про дві функції нашого слухового апарату – звукосприймальну і звукопередавальну.

Ці три відділи є переферичною системою слуху. Зовнішня частина вуха – це раковина і слуховий прохід, який завершується барабанною перетинкою. Ці елементи слухового апарату реалізують роль антени – вловлюють аудіосигнали.

Аудіохвиля, концентруючись в зоні раковини, проходить каналом до барабанної перетинки, викликаючи її вібрацію. Тому можна стверджувати, що вушна раковина ще є резонатором, посилюючи звук.

За барабанною перетинкою вже йде середнє вухо, яке через євстахієві труби з’єднане з носоглоткою. У дітей до 3 місяців ці порожнини перекриті амніотичною рідиною, і тільки потім тут з’являється повітря. Закінчується середнє вухо ще однією перетинкою – овальним вікном. Вона з’єднується з барабанною трьома кісточками.

Молоточок, отримуючи вібрації від барабанної перетинки, посилає їх на ковадло, яке, в свою чергу, розбурхує стремінце. Ця кісточка починає тиснути на наступну перетинку, яка відправляє коливання до равлика. Звукові коливання після барабанної перетинки посилюються в 20 разів, тому що для того, щоб викликати вібрацію в рідині, яка знаходиться в равлику, потрібно набагато більше зусиль.

Структура внутрішнього вуха

Тут розташовані два аналізатори – слуховий і вестибулярний. Тому схема внутрішнього вуха складається з:

  • передодня (вхід);
  • напівкруглого каналу (вестибулярний датчик);
  • равлика (трансформує отримані звуки).

Властивості в обох елементів схожі. Вони мають клітини-волоски та пристосування, яке забезпечує подальшу передачу отриманої інформації до головного мозку.

Частоти розпізнаються в равлику. Її конструкція така, що різні відділи відгукуються на різну висоту звуку. Її перетинка покрита волосковими клітинами, які трансформують механічні коливання на електросигнал. Його сприймає слуховий нерв, який є провідниковим відділом звукоанализатора, і передає вже безпосередньо в ГМ. Ми можемо сприймати все багатство тональностей і їх відтінків тому, що кожен волосок на базилярній перетинці равлика може транслювати звуки своїй тональності.

Слуховий кортекс

Крім вже названих комплектуючих – вуха і слухових нервів – слід назвати і головний мозок, а точніше, його слуховий центр. Аудіологічний аналіз проводиться на різних ділянках. Спочатку аудіоінформація надходить у скроневий відділ. Він називається слуховий кортекс і виконує попередню обробку отриманих звуків.

Мільярди нейронів, розташованих тут, виконують своє, особливе завдання:

  • аналізують чистий тон (наприклад, флейта);
  • розуміють складно влаштовані звуки (скрипка);
  • реагують на довгий або короткий сигнал;
  • відповідають за гучність сприйняття.

Детальну інформацію можна отримати в колл-центрі нашого ЛОР-центру для дорослих і дітей за номером телефону:

+38097 720 87 11

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *