Зміст сторінки:

Ключова інформація:

  1. Методика діагностування за допомогою якої можна визначити точну причину некоректного функціонування органів слуху.
  2. Після проведення дослідження ви отримаєте об’єктивні дані про стан всіх органів слуху (порожнини за барабанною перетинкою, Євстахієвої труби, лицьових і слухових нервів тощо).
  3. Це ультрасучасний метод діагностики таких захворювань, як отити, отосклероз і будь-яких інших патологій ЛОР-органів, має максимальний ефект.

При візуальному огляді лікар-отоларинголог має можливість побачити зовнішній стан звукосприймального апарату. А об’єктивна імпедансна аудіометрія дозволяє, завдяки спеціальному приладу, «просканувати» ЛОР-органи й з точністю визначити наявність внутрішніх проблем.

Даний метод дослідження дозволяє виявити наявність пухлини слухового нерва (невриному) на первинних стадіях її розвитку. Наш отоларингологічний Центр використовує його для загального оцінювання функціонала органів слуху у пацієнтів в будь-якому віці.

Імпедансометрія – простий й найефективніший спосіб діагностики, що надає можливість з максимальною точністю визначити, де і які порушення виникли в системі роботи органів слуху. Вона надає можливість отримати відомості про стан слизової оболонки, кісточок, наявність/відсутність рідини, визначити прохідність Євстахієвої труби та інше.

У комплексі з іншими способами діагностики вона дозволяє виявити у дорослих і малюків такі недуги, як:

  • наявність рідини в порожнині середнього вуха;
  • підвищену рухливість і пошкодження перетинки;
  • фіксацію або розрив ланцюжка кісточок;
  • пухлини різної етіології, в тому числі й невриному;
  • тимпаносклероз.
  • отосклероз;
  • втрату слухосприйняття при сенсоневральній приглухуватості (визначити рівень);
  • слабку прохідність Євстахієвої труби;
  • отити, що мають різну етіологію;
  • порушення функціонування лицьових нервів і багато інших.
Medical Problems

Записатися на Прийом

 

  1. Імпедансометрія – що це?
  2. Етапи імпедансометричного тестування:
  • тимпанометрія;
  • ефективність роботи слухової труби;
  • рефлексометрія.
  1. Дослідницька доцільність рефлексометрії.

Імпедансометрія – що це?

В нашому реабілітаційному Центрі акустична імпедансометрія здійснюється досвідченими фахівцями із застосуванням ультрасучасного обладнання. Лікар-отоларинголог або сурдолог підсумовує дослідження та робить висновок.

Диференціальна діагностика патології середнього вуха заснована на вимірах з допомогою автоматичних датчиків порушень аудіопровідності. Це можливо шляхом виміру сили атмосферного тиску при блокуванні вушного каналу (тимпанометрія) або із застосуванням збуджувальних імпульсів (рефлексометрія).

Адмітанс (комплексна провідність) – легкість проходження аудіосигналу через систему вуха, а її протиборство в медицині має назву акустичний імпеданс.

Ще в кінці 1950-х – початку 1970-х років (початковий етап наукових відкриттів у цій області) звуковий адмітанс проводився на експериментальних приладах, з їх допомогою здійснювалися виміри зрушень провідності. Через це й з’явилася назва даного методу діагностичного дослідження, а якщо в сучасній медицині вимірюють зрушення провідності звуку – даний метод може називатися як «адмітанс-аудіометрія», так і «іммітанс-аудіометрія».

З часом і у прилада з’явилася назва, тепер – це аналізатор середнього вуха.

Він складається з:

  • аудіометричного зонда із вкладишем для вуха, в який вбудовані міні-приймач і передавальний пристрій;
  • окремого не вбудованого приймального пристрою;
  • ультрасучасного звукоаналізатора, що оснащений датчиком, який регулює силу тиску повітря;
  • ПУ, монітора й друкарського пристрою.

Передавальним пристроєм у вушний канал, герметизований вкладишем, надсилається дратівливий імпульс – звук з частотою в межах 1000-226 Гц. Вбудований мікрофон приймає звук і фіксує його відбиття від барабанної перетинки.

Під час рефлексометричного дослідження вбудований телефон посилає іпсі-латеральний імпульс до органу слуху, що досліджується, а додатковий – контра-латеральний – в протилежний.

При проведенні тимпанометрії діагностами використовуються стрибки тиску повітря, що вимірюються в герметично закритому спеціальним вкладишем вусі. За допомогою регулятора тиск підвищується, знижується і, нарешті, повертається до нормального атмосферного. При цьому спеціальний датчик фіксує комплексну провідність органів слуху і її зрушення при перепадах повітряного тиску або подачі іпсі-латеральних (збуджувальних) імпульсів. Всі необхідні параметри задаються з пульта управління, а результати виводяться на екран, з якого можна зробити роздрук.

Імпедансометрія є простою й безболісною процедурою, саме тому вона широко застосовується в Європі.

Серед діагностичних етапів звукової імпедансометрії можна виділити такі:

  • Тимпанометрія – тест вимірює провідність органів слуху. Його використовують для об’єктивного оцінювання працездатності середнього вуха.
  • Комплексне дослідження функціоналу Євстахієвої труби. Тест на якість провідності барабанної перетинки коли:
  • відсутні пошкодження;
  • наявні отвори або розриви.
  • Рефлексометрія – визначення наявних порушень працездатності ЛОР-органів, з допомогою створення спектра виникнення звукового рефлексу при іпсилатеральній та контралатеральній стимуляції.

Об’єктивна імпедансна аудіометрія

Тимпанометрія

Це метод діагностики, заснований на реєстрації комплексної провідності вушного каналу при збільшенні або зниженні атмосферного тиску в ньому. Графічне відображення отриманих даних має назву тимпанограма.

Адмітанс (комплексна прохідність) середнього вуха перевіряється облічуванням перепадів (посилення/зменшення) атмосферного тиску між ним і зовнішнім каналом. Найвища комплексна провідність у здорової людини досягається при одночасному стабільному впливі на барабанну перетинку з обох боків, у цей момент перепад стрибків дорівнює нулю. Це показано «піком» тимпанограми, який дорівнює нормальному атмосферному. При змінах тиску адмітанс на тимпанограмі фіксується приблизно однаковою амплітудою коливань. Графічне зображення показників здорової людини за формою близьке до літери «Λ». При патології середнього вуха графічне зображення даних буде мати іншу форму і розмах коливань. Повну класифікацію для результатів досліджень розробив Джеймс Джергер в 1970 році, відомий американський дослідник та клініцист, що стоїть біля витоків аудіології. Ці дані й зараз активно застосовують всі сурдологи світу.

Тимпанометрія за Джергером (1970)

Тип тимпанограми

Опис

Діагностичне значення

 

Точка максимального адмітансу в межах 0 ± 50 мл водного стовпа.

Амплітуда у нормі.

Нормальне середнє вухо.
  Точка максимального адмітансу в межах 0 ± 50 мл водного стовпа.

Амплітуда збільшена.

Атрофічні рубці барабанної перетинки.

Розрив ланцюга слухових кісточок.

  Точка максимального адмітансу в межах

0 ± 50 мл водного стовпа.

Амплітуда зменшена.

Обмеження рухливості ланцюга слухових кісточок, наприклад, при отосклерозі.

Невеликий рівень рідини в барабанній порожнині.

  Тимпанограма без очевидного піку – зміни тиску не призводять до зміни адмітанса.

Порушення рухливості середнього вуха.

Адгезивний отит.

Середній отит.

  Точка максимального адмітанса зміщена у бік негативного тиску.

Амплітуда в нормі або зменшена.

Порушення функції слухової труби.

Тубоотит.

Барабанна перетинка не пошкоджена.

  Тимпанограма зубчастої форми.

Амплітуда збільшена.

Надмірна рухомість (надмірна рухливість) барабанної перетинки.

Розрив ланцюга слухових кісточок.

 

Дослідження, які визначають ефективність роботи слухової труби

Євстахієвої трубою називають хід, що є з’єднанням внутрішньої частини середнього вуха з носоглоткою. Він є «постачальником» повітря, що необхідне для створення балансу між внутрішнім і зовнішнім тиском, а також для збагачення її киснем. Євстахієва труба виконує функцію вентиляції, яка потрібна для стабільної роботи органів слуху.

Гирло Євстахієвої труби, що відкривається в гортань, у дорослого закрите і відкривається при ковтанні. Навіть слабкі перебої з «вентиляцією» цього органу можуть стати причиною такого захворювання, як отит.

Некоректною роботою слухової труби, що найчастіше виникає при запаленні аденоїдів або піднебіння, наявності пухлини в області носоглотки, її набряку, який має інфекційну етіологію, називають абсолютне або неповне її закриття. У малюків через опадання стінок Євстахієвої трубки, причиною чого може стати зниження еластичності або неостаточне відкриття гортані (порушення функціональної роботи м’язу, який «керує» рівнем натягу м’якого піднебіння), можуть виникати функціональні порушення.

Тест оцінювання ВФСТ (вентиляційного функціонала Євстахієвої труби) заснований на процедурі тимпанометрія, що проводиться тричі:

  • 1-й – контрольний тест – проводиться при тиску в носоглотці, що відповідає нормальному атмосферному. Спосіб проведення схожий зі звичайною тимпанометрією.
  • 2-й тест – заснований на досвіді Вальсальва, здійснюється при збільшеному тиску. Для цього пацієнту необхідно закрити одночасно ніс і рот та видихнути. Максимальна точка тимпанограми у цьому випробуванні знаходиться значно вище, ніж при контрольному вимірі.
  • 3-й тест – він заснований на досвіді Тойоні, його проводять зі зниженням тиску. При маніпуляції пацієнт повинен закрити носоглотку й ковтнути.

Рефлексометрія

Аудіометрична відповідь внутрішньовушних м’язів на звукове подразнення – є безумовною й виникає мимоволі. Воно викликає стиснення м’язу стремінця, а через високу зашумленість – підвищення рівня пружності барабанної перетинки. Аудіометрична відповідь – головний захист вуха від занадто гучного шуму. Захист двобічний, навіть якщо звуковий сигнал буде направлений тільки до одного з органів слуху, відповідна реакція буде спостерігатися в обох.

М’яз стремінця, що розташований в порожнині за барабанною перетинкою, кріпиться до найменшого ЛОР-органу – стремінця, таку назву має слухова кісточка. Якщо шум приглушений, її овальна основа виконує зворотно-поступальні рухи в передньому відділі перетинчастого відділу внутрішнього вуха по короткій дузі, чим гарантує найбільший розмах коливань і, як наслідок, змішування рідини в порожнині. Це властивість стремінця забезпечує високе звукосприйняття. Інтенсивність сигналу близько 70 дБ викликає аудіометричну відповідь м’язу стремінця. Його рефлекторне скорочення направляє рух стремінця довгою дугою, чим значно зменшує розмах коливальних рухів, захищаючи вуха від високого навантаження.

Однією з головних причин доцільності вимірювання АР для виявлення невритів можна вважати те, що зв’язок з ЦНС і управління м’язом стремінця здійснюється різними відростками лицьового нерва: з боку монауральної стимуляції висхідним відростком, а на іншій – низхідним. Звук вище, ніж 120 дБ викликає рефлекторне збільшення рівня пружності барабанної перетинки, що мінімізує можливість її коливання й захищає вушний канал.

АР змінює комплексну прохідність середнього вуха. Зафіксувати це можна за допомогою сучасного пристрою – аналізатора. При вимірах необхідно пам’ятати, що адмітанс при рефлекторному стисненні м’яза, що відповідає за натягнення барабанної перетинки й стремінця, має протилежно спрямовані вектори.

Акустична рефлексометрія – фіксування рефлекторної аудіометричної відповіді м’язів. Мінімальним порогом рефлексу називають інтенсивність звучання, що необхідне для природного скорочення м’язу стремінця. Нормальний поріг розташований в діапазоні від 65 до 90 дБ.

Діагностику можна здійснити кількома варіантами подачі збуджувального імпульсу:

  • Іпсилатерально – імпульс надсилається на той же самий орган, де фіксують силу АР. Цій відповіді м’язів на подразник дали назву «іпсилатеральна», не зважаючи на те, що АР – має парну відповідь в обох органах слуху.
  • Контралатерально – сигнал спрямовується до протилежного від вимірюваного органу. Це – «контралатеральный рефлекс».

У діагностиці імпульсом вважають тони, що мають частоту від 500 до 4000 Гц і широкосмужний шумовий вплив. Прилад, що використовується для даного методу досліджень, автоматично посилює сигнал – стимул до моменту спрацьовування безумовного рефлексу і визначає зростання рівня коливань.

Значущість аудіорефлексометрїї

Ця процедура важлива для набування об’єктивних даних при діагностуванні таких захворювань як кондуктивна й сенсоневральна приглухуватість, некоректний функціонал слухових нервів, стовбура ГМ, а також лицьових нервів.

  • При перцептивній приглухуватості на зниження/збільшення АР значно впливає ступінь втрати здатності сприймати звук, що дає можливість з максимальною точністю визначити її рівень. При сприйнятті звуків:
  • менш, ніж 50 дБ – нормальне значення АР;
  • від 51 до 80 дБ – показники АР пропорційно завищені;
  • більше, ніж 81 дБ – взагалі не фіксується.
  • При змішаній або кондуктивній втраті слуху рефлекторна аудіометрична відповідь м’язів не реєструється, що є приводом відокремити їх від сенсоневральної.
  • Некоректне функціонування лицьового нерва виражена у відсутності з ураженого боку АР і її наявність на здоровому.
  • Якщо патології стосуються слухового нерва, то фіксація рефлексу неможлива при будь-якій стимуляції.

Ціни на послуги:

 Аудіометрія тональна порогова (обстеження+заключення) 300
 Аудіометрія мовленнєва 250
 Аудіологічне обстеження (консультація+об’єктивна аудіометрія) 400
 Діагностика методом отоакустичної емісії 650
 Експрес-діагностика слуху (без видачі результатів на руки пацієнту) 150
 КСВП+ASSR (коротколатентні слухові визвані потенціали+комплексна комп’ютерна об’єктивна аудиометрія) 1000
 Реєстрація КСВП+ОАЕ+імпедансметрія 2000

Докладну інформацію можна отримати в колл-центрі нашого ЛОР-центру для дорослих і дітей за номером телефону:

+38097 720 87 11

Medical Problems

Записатися на Прийом