Речевая аудиометрия

Мовна аудіометрія – це один з найбільш поширених засобів перевірки слуху, що використовує синтетичні прийоми. На відміну від дослідницького тестування, вона дозволяє встановлювати соціальну відповідність слухових можливостей людини. Також засіб ефективний для виявлення порушень центрального характеру.

Пріоритетом є можливість вживання ідентичних зразків тексту, дикції та гучності під час тестування. З її допомогою виявляється рівень зрозумілості бесіди залежно від гучності, визначається ступінь приглухуватості в децибелах. Всі тестування проводяться в звукоізольованій кімнаті й тому забезпечують максимально точні результати. Таким чином, можна виділити такі переваги мовної аудіометрії:

  • забезпечує ідентичність потоку мовлення та його інтенсивність;
  • надається можливість змінювати та регулювати насиченість відтворюваних слів;
  • визначається ступінь приглухуватості в децибелах, які при необхідності можна порівнювати;
  • забезпечує кількісне визначення слуху за рівнем зрозумілості розмови. При цьому виявляються місця ураження елементів аналізатора сигналів.

Як відбувається дослідження?

Аудіометрія проводиться з допомогою заздалегідь записаної мови, що знаходиться на цифровому носії та передається за допомогою телефону до кожного вуха пацієнта. Важливо відзначити той факт, що мова відтворюється з однаковим рівнем гучності й без найменших шумів або інших спотворень. Також передбачається можливість тестування в звичайному звуковому полі, а для цього застосовується репродуктор.

Прилад для аудіометрії включає до себе такі складові:

  • магнітофон;
  • атенюатор, з’єднаний з мікрофоном і призначений для налаштування гучності в децибелах;
  • звуковипромінювач, в ролі якого може бути як телефон, так і гучномовець.

При необхідності розмова може відтворюватися і з допомогою диктора, і в цьому випадку його інтенсивність буде змінюватися регулятором гучності. Сьогодні для проведення аудіометрії застосовується три основних різновиди артикуляційних таблиць:

  1. Складова, до якої включені звукосполучення без сенсу. Однак практика показала, що така методика не приносила бажаних результатів, тому що безглузді звукосполучення тільки ускладнюють процес дослідження.
  2. Фразова – також не набула великої популярності через величезну кількість можливих словосполучень і неможливість відобразити їх з урахуванням фонетичних особливостей української мови.
  3. Словесна – запис складається з спеціально розроблених таблиць з одно – або двоскладовими словами. Як правило, одна таблиця включає до себе від 30 до 50 слів з ідентичним фонетичним складом, визначеною вимовою, простим і зрозумілим змістом. Застосовуються практично всі фонеми, характерні для розмовної мови. При складанні таблиць враховується фонетична ідентичність, ритм, динаміка і структура. Під час запису весь текст вимовляється з однаковою гучністю. Інтенсивність, з якою мова передається пацієнту, змінюється за допомогою спеціального електронного послаблювача.

Ступінь зрозумілості мовленнєвого слуху – це повторення пацієнтом 50% відтворених слів, насиченість яких знаходиться в межах 35 децибелів. У людей, що не страждають порушеннями, цей критерій на 35 децибелів вище тональної межі. При цьому вважається, що відтворення 90-100% тексту відповідає найвищим показникам мовної розбірливості. Підсумки тестування у вигляді кривих фіксуються у спеціальних формах. Вісь Х відповідає насиченості, а Y – зрозумілості, яка відображається в процентному співвідношенні. Отримані криві завжди відрізняються в залежності від рівня і типу приглухуватості.

Чому не варто довіряти іншим методикам?

На практиці також використовуються й різні допоміжні методики дослідження слуху. Вони використовуються набагато рідше, тому що їх ефективність не така висока. Винятком є метод, розроблений Б. М. Сагаловичем, заснований на дослідженні кісткової провідності ультразвуковими хвилями. З його допомогою здійснюється диференціальне обстеження, що дозволяє виявити дефекти як звукосприймального, так і змішаного типу. Методика незамінна при діагностуванні пацієнтів зі значною приглухуватістю, що викликана кохлеарним невритом або кохлеарним отосклерозом. Це дозволяє виявити всі наявні особливості стану перед операціями для поліпшення слуху.

Також може застосовуватися класична мовленнєва діагностика, але вона має низку негативних аспектів. Насамперед її неможливо зробити стандартною за силою та інтенсивністю для всіх пацієнтів. Це пов’язано з тим, що розмовна мова являє собою поєднання великої кількості звуків різної частоти, що змішуються. Вирішити цю проблему можна за допомогою шепоту, однак він значною мірою фонетично відрізняється від звичайної розмови. Все це ускладнює діагностику та зменшує її достовірність.

Ще одна методика вимірювання гостроти слуху по відстані, але й вона не набула великої популярності через схиблення. Річ у тому, що відбиті від стін кімнати звуки не відповідають квадрату відстані. Даний спосіб також не передбачає можливість виявлення ступеня чіткості, але ж саме цей параметр особливо важливий.

Таким чином, можна зробити висновок, що мовна аудіометрія є найбільш достовірним та ефективним способом слухової діагностики.

Детальну інформацію можна отримати в колл-центрі нашого ЛОР-центру для дорослих і дітей за номером телефону:

+38097 720 87 11

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *