Поставити правильний діагноз маленькій дитині досить складно в силу того, що маленькі пацієнти можуть не розуміти, що саме від них вимагається. Наприклад, для діагностування поганого слуху у дитини підхід до тестування повинен мати ігровий характер і тільки в таких розслаблюючих умовах можна поставити правильний діагноз і призначити ефективне лікування. Особливо актуально це для дітей до 4 років і для роботи з такими пацієнтами використовується спеціальне ігрове аудіометричне обладнання, а всі свідчення знімаються з допомогою комп’ютера.

Ігрова аудіометрія для тестування дітей до 4 років

Крім точного і сучасного обладнання, важливу роль відіграє правильна підготовка дитини до подібного тестування. Від того, наскільки дитина підготовлена, залежить точність діагностики. В деяких випадках як комплексний захід може використовуватися телефон повітряної провідності. Такий спосіб дає можливість перевірити рефлекторний і руховий відгук дитини на звуки.

Крім точного діагнозу важливу роль відіграє налаштування слухових апаратів. Американські вчені (читайте на нашому сайті) досліджували зв’язок між якісними параметрами слухових апаратів та успішністю слухової реабілітації. Достовірність діагностики залежить від правильної підготовки. Підсумок аудіометричного дослідження відображається на аудіограмі. Вона оформляється у вигляді графіка і відображає поріг чутності на різних частотних діапазонах.

Поріг чутності

Цим терміном позначається значення сили звуку в мінімальному діапазоні, яка сприймається дитиною. Вимірювання проводиться в децибелах, а на основі цих даних настроюється слуховий апарат в різних частотних діапазонах.

Традиційне тестування порога чутності проводиться для дітей у віці до 18 місяців. У більш пізньому віці діти починають усвідомлено реагувати на певні звуки, бо вже володіють певним візуальним досвідом. Для проведення дослідження у віці, коли дитина вже здатна зв’язати певні звуки із зоровими образами і реагує в індивідуальному порядку на кожен акустичний сигнал, потрібно використовувати ігрову техніку. Тестування проводиться з використанням різних картинок і іграшок, а сам процес дослідження приймає ігрову форму.

Важливим аспектом грамотної умовно-рефлекторної аудіометрії є попередня підготовка малюка до тестування. Діти можуть нормально сприймати звуки, але просто не знати, як на них реагувати, а така ситуація докорінно змінює показання аудіограми. Тому батьки повинні провести попередню підготовку і навчити дітей правильно реагувати на різні звуки.

Підготовка до тестування

Правильна підготовка – це головна запорука успішного тестування, але не варто боятися цього, тому що правила поведінки досить прості. Саме тестування проводиться в кілька етапів і являє собою отримання певної реакції від дитини після того, як вона почула звуковий сигнал.

Спочатку сигнал повинен бути гучним і знайомим. Наприклад, удар у долоні або в бубон. Поступово, інтенсивність сигналу знижується, а під час комплексного дослідження вдається встановити точний поріг чутності. Після того, як пролунав сигнал, дитина повинна виконати певну дію. Наприклад, одягнути кільце на пірамідку або кинути м’яч. Для кожного пацієнта розробляється індивідуальний список реакцій, щоб дитина не занудьгувала і з цікавістю проходила тестування. На першому етапі, під час навчання, батьки повинні самі видавати сигнал і малюк має бачити їх перед собою, щоб не злякатися і правильно відреагувати на звук.

Чудовим рішенням для вироблення реакції на звук є спільна участь батьків. Один з них може подавати сигнал, а інший разом з дитиною буде виконувати потрібні дії. Таким чином, дитина вчиться правильно реагувати і дослідження проходить в менш стресовій ситуації. Поступово, чільну роль у виконанні завдання слід віддавати дитині і таким чином закріплювати рефлекторні реакції.

Другим етапом підготовки є вироблення реакції тільки на звук. Для цього можна використовувати просту і ефективну вправу з використанням складів. Посадіть дитину перед собою за столом і покладіть обидві руки на поверхню. Посередині столу покладіть ґудзик і банку, а потім спробуйте привернути увагу малюка до своїх губ. Як тільки його погляд сфокусується на ваших губах, починайте голосно вимовляти будь-який склад. Наприклад, «па-па-па». При цьому намагайтеся не використовувати інші склади, щоб не збивати малюка з пантелику. Якщо ви бачите інтерес дитини і вона явно почула вас, то беріть ґудзик і кладіть його в банку. Повторіть так кілька разів, поки малюк не запам’ятає відгук на звуковий сигнал. Тепер можна переходити до більш тонкого дослідження. Як правило, дитина співвідносить звук з рухом губ, тому вимовляйте склад, але прикрийте рот аркушем паперу.

Якщо обидва підготовчих етапи пройшли успішно, то залишається тільки навчити малюка реагувати на відсутність сигналу. Навчіть його мотати головою в різні сторони або розводити руками, якщо він нічого не почув. Однак, пам’ятайте, що відсутність реакції на звуковий сигнал може бути причиною того, що малюк відволікся і не встиг вчасно відреагувати.

Останнім етапом є вивчення різниці між голосними і тихими сигналами. На перших етапах малюки можуть реагувати тільки на гучні звуки та ігнорують тихі. Завдання батьків полягає в тому, щоб навчити дитину відрізняти гучність сигналу і для цього можна використовувати барабан. Удар в барабан потрібно супроводжувати певним жестом і навчити дитину розрізняти різні звуки.

Підготовчі заняття проводяться щодня, але не слід занадто навантажувати малюка і перевтомлювати його. Не варто займатися більш ніж 5 хвилин, а іграшки та матеріал для навчання треба періодично міняти, щоб дитина не нудьгувала під час занять. Головним фактором успішного навчання є створення ігрової форми, а саме дослідження приймає розважальний характер.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *