Зміст сторінки:

Бажаєте зробити детальне дослідження слуху? Спостерігаєте у себе погіршення чутності, нечіткість мови співрозмовника, періодичний біль у вухах? Тональна аудіометрія надасть відповіді на всі ваші запитання.

Ключова інформація

  • Тональна порогова аудіометрія проводиться з використанням аудіометра в приміщенні з щільною звуковою ізоляцією. Людина, яку обстежують, перебуває в навушниках, а лікар видає звуки, різні за частотою й гучністю. Почувши звук, пацієнт подає сигнал, активуючи кнопку.
  • Використовуючи даний вид аудіометрії, можна зрозуміти, з яких причин відбулося зниження чутності й визначити патологію.
  • Аудіометрію поділяють на три види: тональну порогову, надпорогову, мовленнєву.
  • Вона не є єдиним способом вивчення проблем з чутністю. Для того, щоб остаточно переконатися в діагнозі, слід провести аудіологічне обстеження, використовуючи всі можливі методи.

Розглянуте обстеження здійснюється з метою визначення, чи є у людини проблеми зі слухом. Симптомами тут виступають різного роду слухові відхилення, звернення до лікарів з проблемою недостатньо чіткої чутності, недостатньої розбірливості мови пацієнта, біль у вухах, що з’являється час від часу.

Для проведення тональної порогової аудіометрії потрібна наявність повністю звукоізольованого приміщення. Здійснюється тест з використанням аудіометра. Людина, яку обстежують, сидить у навушниках (вони підключені до аудіометру), а фахівець видає звуки, варіюючи їх частоту й гучність. Почувши звук, пацієнт сигналізує про це натисненням кнопки, після чого встановлюється межа, коли він починає чути. Спочатку подаються звуки малої частоти, потім потроху доводять до максимальних значень, в результаті чого фіксується найнижча межа чутності (людина вперше чує) і найвища межа (дискомфорт від гучного звучання). Наслідком проведення тесту є відображення кривої, що показує слухові пороги.

Medical Problems

Записатися на Прийом

 

Проведення аудіометрії дозволяє встановити межі сприйняття звуку у всіх людей старше п’яти років.

Використовуючи метод тональної порогової аудіометрії, можна не тільки знайти причини, внаслідок яких відбулося зниження чутності, але й визначити низку порушень (мова йде про одно- й двосторонню, а також нейросенсорну приглухуватість). Ці перевірки дозволяють вибрати найбільш оптимальну модель слухового апарату.

Коротко розшифрувати аудіограму – докладна інструкція від лікаря

Зараз спробуємо зрозуміти, як здійснюється її розшифрування.

Короткий виклад

Враховуючи, що в доповіді викладається деталізований та об’ємний матеріал, для розуміння розшифровування аудіограми потрібно знати базові терміни, які використовуються в аудіометрії та трохи потренуватися на тестах. Не всі мають час на прочитання усього матеріалу, тому далі буде коротко викладено зміст написаного.

Аудіограма відображає рівні чутності обстежуваного у вигляді графіка і дає можливість виявити слухові відхилення. На горизонтальній осі показана частота коливань звуку (в секунду, вимірюється в герцах. На вертикальній осі зображена інтенсивність звуку, що вимірюється в децибелах. Ця діаграма демонструє, в якому стані знаходиться кісткова провідність (яким чином проходять звукові вібрації через кістки черепа до внутрішнього вуха) і провідність повітрям (те, як звук проходить в цьому ж напрямку через зовнішній слуховий прохід, тобто нормальним чином).

Хворому, якого обстежують, подають різночастотні сигнали з різною інтенсивністю, після чого шляхом проставляння крапок фіксують нижній поріг чутності. Вони відображають найменшу інтенсивність звуку, що чує людина на певній частоті. Потім шляхом з’єднання крапок складаються графіки (для кісткового та повітряного проведення звуку).

Норма слуху являє собою знаходження обох графіків у полі 0-25 дБ. Різниця показаних на них результатів позначає кістково-повітряний інтервал. Якщо графік кісткового проведення звуку відповідає нормі, а показники другого – нижче рівня норми, констатується проблема зі сприйняттям, що класифікується як кондуктивна. Якщо схеми ідентичні й розташовані нижче показників норми, констатується сенсоневральний тип глухоти. При досить добре вираженому інтервалі, що розглядається, і наявності відхилень, що відображені на обох схемах, говорять про змішані слухові проблеми.

Основна концепція аудіометрії

Дитяча тональна порогова і надпорогова аудіометріяДля детального розуміння того, що демонструє аудіограма, спершу слід зрозуміти, що позначає ряд термінів, які використовуються, а також осягнути суть методики аудіометрії. Звук, насамперед, характеризується інтенсивністю й частотою.

Інтенсивність звуку визначає сила його тиску, при цьому вона у різних людей досить значно варіює. Зважаючи на це вдаються до відносних чисел.

Оцінювання частоти тону проводять шляхом виміру коливань звуку. Вона відображається в герцах. Діапазон частот звуку містить низькі (менш ніж 500 Гц), середні (від 500 до 4000 Гц), високі (вище 4000 Гц) частоти.

Аудіометрія – це обстеження на предмет гостроти слухових відчуттів. Даний спосіб має досить суб’єктивний характер, через що потрібен контакт з пацієнтом. Лікар, що проводить тест, підключає аудіометр, що подає сигнал пацієнту, а останній сигналізує про те, що і як чує. Зазвичай сигнал подають натисканням кнопки, іноді – кивком голови або підняттям руки. Діти починають перекладати в кошик іграшки, що знаходяться поруч.

Аудіометрію поділяють на тональну порогову, надпорогову й мовну. Найбільш поширеним є перший вид, що визначає найменше значення чутності, найменш гучний звук, що чує пацієнт (вимірюється в децибелах на різних частотах від 125 до 8000 Гц, іноді в межах до 20000 Гц). Отримані дані фіксуються на бланку.

Аудіограма являє собою графічне відображення рівня чутності. На звуки, що відчуває той, кого перевіряють, впливають темперамент, загальний тонус, параметри обох типів тиску, та інше. Мають вплив і деякі зовнішні умови, серед яких атмосферний тиск, мерехтіння, шум поблизу тощо.

Побудова графіка

З допомогою навушників обчислюється повітряна провідність для кожного з вух, а кістковий вібратор, що фіксується за вухом, відображає прохід звуку крізь черепні кістки.

Повітряна провідність зображує власне сам слух, тоді як кісткова позначає слух поза зовнішнім проходом, стосовно якої також використовується термін «резерв равлика».

Кісткова провідність відображає те, як черепні кістки реагують на вібрації звуку, що надходять до внутрішнього вуха. І при наявності різного роду перешкод в зовнішньому слуховому проході, що обумовлені патологіями, звук надходить до внутрішнього вуха проходячи через кістки черепа.

Бланк аудіограми

На ньому обидва вуха відображаються окремо (праве вухо зліва і навпаки) та підписуються (можна побачити на малюнках 2 і 3). Іноді їх зображають на єдиному аркуші, позначаючи різницю за допомогою різних кольорів (праве – червоним кольором, ліве буде синім), або з використанням різних фігур (для правого використовується овал або квадрат, для лівого – хрестик). Повітряна провідність відображається безперервною рисою, кісткова – пунктиром.

Рівень чутності відображається в децибелах по вертикальній осі зверху вниз, стартуючи зі значення 5 (10) дБ, до 100 (120) дБ. Горизонтальна лінія показує (зліва направо) частоти. Першим кроком є значення 125 Гц, потім 250, 500, 1000 (1 кГц) і далі за списком. При цьому існує варіант внесення варіативних значень. Крапки, що демонструють рівень чутності, з’єднуються лінією, і на виході маємо графік. І слух тим гостріше, чим графік вище.

Як розшифрувати аудіограму

До початку обстеження клієнта слід зрозуміти, на якому етапі захворювання перебуває і на якому ступені відхилення чутності він перебуває. Якщо аудіометрія проведена коректно, то можна дізнатися всі необхідні відповіді.

Якщо порушення фіксується там, де проходить аудіохвиля (відповідальними за цю ділянку є зовнішнє й середнє вухо), то слід говорити про кондуктивну (провідникову) глухоту. Відхилення, що фіксується в зоні внутрішнього вуха, констатує нейросенсорна варіація. Їх поєднання фіксує змішану форму. Ретрокохлеарна приглухуватість, що характеризується патологією слухових провідних шляхів і кори ГМ, є досить рідкісним видом порушення.

Читайте також: проблеми слухового сприйняття і будова вуха – усунення прогалин у знаннях.

Класифікують аудіограми кількох типів. Висхідні характерні в основному для кондуктивного виду, спадні, зазвичай, відображають сенсоневральний тип відхилення. Також відзначаються горизонтальні та інші форми. Як вже зазначалося раніше, кістково-повітряний інтервал вказує на ділянку, що створюється між графіком повітряної провідності й проходом звуку через кістки черепа. Саме він підтверджує, який із зазначених вище типів відхилення є у хворого.

Діапазон графіка в межах 0-25 дБ доводить, що у людини все гаразд зі слухом. У разі його зниження можна говорити про патологію, ступінь тяжкості якої прямо залежить від рівня слухової проблеми. Ступінь останньої можна обчислити за допомогою різного роду розрахунків. При цьому в основному вдаються до міжнародної системи розрахунків ступеня приглухуватості. За нею визначається середнє значення втрати слуху, виходячи з показників чотирьох базових частот, які є найбільш значущими для чутності мови – 500, 1000, 2000 і 4000 герців:

  • відхилення в 26 до 40 дБ характеризують 1 рівень приглухуватості;
  • варіація відхилень на 41-55 дБ – 2 ступінь порушення;
  • від 46 до 70 дБ – 3 ступінь;
  • від 71 до 90 дБ і вище – 4 ступінь (відсутність чутності).

За градацією перший ступінь є легким, другий – порушенням середньої тяжкості, третій й четвертий – важка форма. Глухота характеризується як захворювання вкрай важкого ступеня.

Кондуктивну приглухуватість визначають, коли відбувається порушення в зоні повітряного проведення звуку, а проходження звуку через кістки черепа визнається нормальним. Якщо порушені обидва шляхи проходження звуку, але є кістково-повітряний проміжок, можна говорити про змішаний тип приглухуватості, коли відзначаються порушення в зоні середнього і внутрішнього вуха. Сенсоневральний тип фіксують, коли збігаються кісткове й повітряне проведення. Слід мати на увазі: виявляючи прохідність через кістки черепа, потрібно зважати на можливе сприйняття тим, кого перевіряють, ефекту низьких вібрацій від частот у 125 і 250 герців як слухових. Таким чином, кістково-повітряний інтервал у цьому випадку необхідно особливо ретельно аналізувати, а при важкому ступені проблемного сприйняття – удвічі уважніше.

Кондуктивній формі здебільшого властиві перший або другий ступінь. До більш тяжкого ступеня належать винятки, якими є патології середнього вуха, що мають хронічний характер, аномальний розвиток зовнішнього слухового проходу, в тому числі його атрезії, мікроотії, отосклерозу та інше.

На мал.1 аудіограма показує, що обидва типи проходу звуку лежать в межах припущення (0-25 дБ) на всьому частотному діапазоні.

На мал. 2 і мал.3 показані характерні зразки кондуктивної глухоти: проведення звуку від 0 до 25 дБ при порушенні повітряного проведення, наявний вже відомий нам проміжок.

Мал. 2. Аудіограма, що показує двосторонню кондуктивну проблему слуху у хворого, що обстежується.

Щоб розрахувати ступінь захворювання потрібно скласти чотири показники звукової частоти (500, 1000, 2000, 4000 Гц) і розділити на 4, в результаті чого отримуємо середньоарифметичне число. Що у нас виходить? Праворуч 500 Гц – 40 дБ, 1000 – 40 дБ, 2000 – 40 дБ, 4000 – 45 дБ. Підсумовуємо, отримуємо 165 дБ. Поділяючи на 4, отримуємо 41,25 децибелів. За стандартами міжнародної класифікації даний випадок відносять до другого ступеня приглухуватості. Тепер визначаємо приглухуватість з лівого боку. 500 Гц – 40 дБ, 1000 Гц – 40 дБ, 2000 Гц – 40 дБ, 4000 Гц – 30 дБ. В сумі маємо 150 децибелів. Поділяємо на 4, виходить 37,5 децибелів. Це говорить про перший ступінь. Виходячи з цього, підсумовуємо: зліва – двостороння кондуктивна приглухуватість I ступеня, праворуч – II ступеня.

Мал. 3. Аудіограма обстежуваного, що демонструє двосторонню кондуктивну проблему сприйняття.

Це зображення опрацьовується аналогічним чином. Праворуч: 40+40+30+20=130. Поділяємо на 4, виходить 32,5, це вписується у перший ступінь. Результати зліва: 45+45+40+20=150. Поділене на 4 дорівнює 37,5. Знову перший ступінь. Приходимо до висновку, що тут двостороння кондуктивна глухота першого ступеня.

На мал. 4 і мал.5 зображені зразки сенсоневральної проблеми слухового сприйняття. З них постає повторення повітряної провідності кістковою провідністю. На мал.4 потрібно позначити, що чутність правого вуха відповідає нормі, не перевищуючи 25 дБ, тоді як зліва вражені високі частоти, тобто наявний сенсоневральний тип захворювання.

Мал. 4. Аудіограма пацієнта, у якого праве вухо відповідає нормі, а ліворуч зазначається сенсоневральна приглухуватість.

Розрахунок чутності лівого вуха показує: 20+30+40+55=145. Поділивши на 4, маємо 36,25 децибелів. Це – перший ступінь. Робимо відповідний висновок: лівостороння сенсоневральна глухота I ступеня.

Мал. 5. Аудіограма пацієнта з двобічною сенсоневральною глухотою.

Тут слід відзначити відсутність проведення через кістки черепа з лівого боку. Це засноване на обмежених можливостях апаратури – інтенсивність кісткового вібратора на максимумі коливається від 45 до 70 дБ. Розрахунок проблеми слуху з правого боку показує: 20+25+40+50=135. Поділяємо на 4, маємо середнє 33,75, тобто перший ступінь. Розраховуємо зліва: 90+90+95+100=375. Поділяємо, на виході маємо 93,75, а це вже говорить про відсутність чутності (глухоту). Висновок: праворуч – двостороння сенсоневральна приглухуватість першого ступеня, з лівого боку – глухота.

Мал. 6 відображає стан змішаної слухової проблеми.

Мал. 6 показує наявність порушень обох шляхів проведення звуку. Інтервал чітко видно.

Якщо застосовувати ухвалені у світовій спільноті стандарти проблем чутності, то для правого вуха вона становить 31,25 дБ, лівого -36,25 дБ. В цілому – перший ступінь. Укладаємо, що це змішаний тип, двостороння приглухуватість I ступеня.

Що відбувається після аудіограми?

Слід зауважити, що аудіометрія – це не єдиний відомий метод обстеження на предмет звукової прохідності. Для того, щоб остаточно зупинитися на одному діагнозі, слід провести дослідження в комплексі. До нього, крім аудіометрії, належать акустична імпедансометрія, отоакустична емісія, застосування шепоту та мовлення звичайної гучності для визначення слуху, слухові викликані потенціали. Крім цього, можливе одночасне застосування інших способів. Не слід відмовлятися від участі в роботі спеціалістів суміжного профілю.

Після встановлення діагнозу відхилень слуху приступають до вибору засобів лікування та реабілітації пацієнтів, які страждають на приглухуватість.

Якщо визначений кондуктивний тип захворювання, то реабілітація виглядає досить перспективно. Фахівець визначає, який тип лікування підходить в кожному конкретному випадку: або застосування медикаментів, або фізіотерапевтичні процедури, або хірургічне втручання. Якщо визначена сенсоневральна приглухуватість, реабілітація буде успішною тільки тоді, якщо тривалість хвороби не перевищує один місяць (тобто, мова йде про гостру форму).

При втраті слуху, що характеризується сталою тенденцією до погіршення стану, фахівець вибирає (в залежності від показників) методи кохлеарної імплантації або призначення слухового апарату. У такому випадку людина повинна як мінімум двічі на рік проходити огляд у сурдолога, а також приймати відповідні медикаменти (для того, щоб хвороба не прогресувала).

Ціни на послуги:

 Аудіометрія тональна порогова (обстеження+заключення)

300

 Аудіометрія мовленнєва

250

 Аудіологічне обстеження (консультація+об’єктивна аудіометрія)

400

 Діагностика методом отоакустичної емісіі

650

 Експрес-діагностика слуху (без видачі результатів на руки пацієнту)

150

 КСВП+ASSR (коротколатентні слухові визвані потенціали+комплексна комп’ютерна об’єктивна аудиометрія)

1 000

 Реєстрація КСВП+ОАЕ+імпедансметрія

2 000

Деталі обстеження і лікування у ЛОР-центрі пацієнтів різного віку можна дізнатися в колл-центрі, зателефонувавши за номером: 

+38097 720 87 11

Medical Problems

Записатися на Прийом