КСВП-для-ребенка

У вас або у вашої дитини проблеми зі слухом, але ви не знаєте, до якого фахівця звернутися за допомогою? Вам важко побороти страх з приводу того, що діагностика заподіє біль або зашкодить вашому здоров’ю? Звертайтеся до нашого ЛОР-центру, і ви переконаєтеся, що перевірка слуху – абсолютно безпечна, безболісна і відносно швидка процедура.

Отоакустична емісія (ОАЕ) — об’єктивна методика, яка полягає в реєстрації слабких звуків у зовнішньому слуховому проході. Їх джерело знаходиться у внутрішньому вусі – це зовнішні волосяні клітини равлика (їх призначення полягає в попередньому посиленні звукових сигналів і розширенні діапазону чутності).

Головна мета, яку ставлять перед собою лікарі, що практикують цю методику, полягає у своєчасному виявленні будь-яких порушень слуху у дітей (починаючи з моменту появи на світ). Для виконання цього завдання був розроблений та використаний на практиці метод скринінгу малюків (від народження до року). Слід уточнити, що ця та інші споріднені методики застосовуються не тільки для діагностування маленьких дітей, але й для перевірки слуху у дорослих, а також для уточнення наявних порушень слухового аналізатора у пацієнтів будь-якого віку.

Виходячи з того, яка саме частина в органі слуху не функціонує, вчені поділяють порушення на три види: кондуктивні, нейросенсорні та змішані. Такий поділ ґрунтується, насамперед, на тому, який шлях поширення звуку (починаючи від зовнішнього слухового проходу і закінчуючи мозковим центром, який відповідає за слух) виявляється порушеним.

Всі методи, що використовуються для перевірки здатності чути, поділяються на об’єктивні та суб’єктивні.

Об’єктивні методи діагностики характерні тим, що їх результати не залежать ні від фізичного самопочуття пацієнта, ні від його психологічного настрою. Вони однаково придатні як для обстеження малюків, так і для діагностування дорослих людей. Ці методики грають експертну роль при тестуванні людей, що працюють на шкідливій роботі (мається на увазі підвищений рівень шуму), а також при визначенні ступеня погіршення слуху у осіб, що не мають часу або можливості звернутися до професійного аудіолога.

Об’єктивні методи, що широко застосовуються для обстеження слуху, включають до себе імпедансометрію і оцінювання реакції стапедіального м’яза. Приміром, імпедансометрія дає можливість оцінювати загальний об’єктивний стан середнього вуха і досліджувати зовнішній слуховий прохід. Завдяки цій методиці, можна виявити наявні вроджені порушення функцій, різні патології розвитку, а також отосклероз і екзостоз. У процесі дослідження стапедіального рефлекса, лікар отримує інформацію про стан равлика, що дає підстави підтвердити або спростувати первинні дані, отримані в результаті аудіометрії. Це особливо важливо для маленьких дітей, тому що у них цей рефлекс корелює зі ступенем відчутного дискомфорту. Спостереження за цією функцією дає можливість вчасно діагностувати та виліковувати тубоотіти й мати вагомі підстави для визначення аденотомії.

Враховуючи широке застосування аудіологічного скринінгу з метою перевірки слуху новонароджених малюків, останнім часом став часто використовуватися метод реєстрації отоакустичної емісії, що надає інформацію про стан зовнішніх волосяних клітин внутрішнього вуха і про ймовірність зниження слуху. Необхідно підкреслити, що вже були проведені дослідження, які підтвердили дієвість отоакустичної емісії як методу, що оцінює рецепторний апарат равлика при ендолімфатичному гидропсі. Але, водночас, основною сферою для застосування цієї методики залишається діагностування новонароджених на предмет порушення слухового сприйняття у процесі проведення масових процедур скринінгу. Це пов’язано з тим, що цей метод поєднує в собі точність, простоту і швидкість. Плюс до цього, він є малозатратним, що теж важливо. Має значення і той факт, що для застосування даної методики не треба бути великим спеціалістом з хвороб вуха. Весь процес проведення процедури повністю автоматизований, тому отриманим даним в будь-якому випадку можна довіряти.

Основні два підходи, що застосовуються в клінічній практиці:

  1. Викликана затримана отоакустична емісія (ТЕОАЕ) — методика фіксує відповідь волосяних клітин равлика в межах від 1000 до 4000 Гц у відповідь на зондувальний сигнал від 40 до 80 дБ. Як сигнальний знак застосовується широкосмугове «клацання» – і якщо отоакустична емісія реєструється, тест вважається пройденим.
  2. Викликана отоакустична емісія на частоті продукту спотворення (DPOAE) — за допомогою цієї методики перевіряється частотна вибірковість равлика. У цьому випадку отоакустична емісія, що залежить від якості зовнішніх волосяних клітин, повинна виявлятися в діапазоні від 500 до 1200 Гц.

Коли попереднє обстеження показує порушення слуху у пацієнта, для уточнення причин і ступеня приглухуватості призначається більш ретельна діагностика. У цьому випадку предметом дослідження виявляються слухові викликані потенціали. Застосування методики аудіологічного контролю дозволяє отримати важливу інформацію щодо двох питань: визначити, чи не порушена функція равлика і провідних шляхів стовбура мозку, а також оцінити стан зони головного мозку, що відповідає за слух. Щоб виключити або підтвердити наявність таких порушень як гідропс лабіринту або ретрокохлеарна патологія, використовуються потенціали в різних сполученнях на всіх можливих рівнях вхідного сигналу. Таким чином діагностується у малюків аудиторна нейропатія, а також прогнозуються хвороби та підбираються відповідні методи лікування.

Слід мати на увазі, що для встановлення правильного, точного діагнозу дослідження обов’язково має бути комплексним. Діагностичні методи взаємно доповнюють один одного, але жоден з них, взятий окремо, не в змозі дати повну картину стану слухового аналізатора. Тому, згідно з затвердженими державними стандартами, при тестуванні людей з порушеним слухом застосовується цілий набір різних методик, кожна з яких дає корисну інформацію про стан певної частини органа слуху. І тільки після того, як всебічне обстеження виявляється закінченим, лікар отримує підстави для встановлення діагнозу і може приймати важливі рішення стосовно реабілітації пацієнта, наприклад, направити його на операцію або порекомендувати носіння слухового апарату. Не кажучи вже про те, що без комплексної діагностики неможливо правильно настроїти пристрій, що покращує слух.

Що ж стосується суб’єктивних методів діагностики, то до їх числа належать: аудіометрія (мовна і тональна), надпорогові тести та ін.. Всі ці види досліджень допомагають зробити тільки приблизну загальну оцінку стану слуху, що потребує подальшого уточнення. Хоча, треба сказати, що вони теж досить інформативні. Наприклад, порівнюючи поріг кісткової та повітряної провідності, можна виявити як кондуктивні, так і сенсоневральні порушення, визначити їх рівень, спрогнозувати лікування, а також визначити, чи потребує пацієнт носіння слухового апарата або кохлеарної імплантації. Можна також визначитися з деякими критеріями налаштування слухового апарату і вибрати тип реабілітації.

Мовна аудіометрія, що вимірює гостроту слуху за допомогою слів, вимовлених з різною гучністю, дозволяє визначити, в яких межах пацієнт чує чужу мову, а також припустити, наскільки ефективним виявиться протезування. Для цього треба не тільки перевірити пороги тонального слуху, але й поспостерігати, наскільки зрозумілою і розбірливою виявляється мова приглухуватої людини, коли вона вдягає слуховий апарат.

Потрібно мати на увазі, що ефективність застосування суб’єктивних методів не завжди однакова. Вона багато в чому залежить від стану, в якому перебуває пацієнт під час тестування, а також від його готовності до планомірного співробітництва з лікарем.

Детальну інформацію можна отримати в колл-центрі нашого ЛОР-центру для дорослих і дітей за номером телефону:

+38097 720 87 11

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *