Раніше галасливі сусіди не давали вам спокійно відпочивати, а тепер раптом вони стали тихими та законослухняними? Від виття авто сигналізації, що спрацювала, ви відразу ж прокидалися, а тепер спите, як нічого не було? Все це говорить про те, що не зайвим було б сходити до отоларинголога.

Людина так влаштована, що з віком практично у всіх починаються проблеми зі слухом, у зв’язку з чим основна маса тих, хто звертається до ЛОР-лікарів – люди похилого віку. Втрата слуху може бути обумовлена деякими відхиленнями під час внутрішньоутробного розвитку, а також внаслідок післяпологової травми, струсів або в результаті вірусної інфекції.

Виходячи з цього, глухота може бути:

  • від народження;
  • згодом придбаною;
  • перманентною;
  • хвилеподібною (то з’являється, то раптово зникає, і немає видимих причин, які могли б пояснити це).

Лікарі, що спеціалізуються на захворюваннях вуха, горла і носа, виділяють два типи причин формування та розвитку даного захворювання:

  • провідну втрату слуху (причинами тут є ушкодження барабанної перетинки (це відбувається в більшості випадків) і виявлені патології зовнішнього та середнього вуха);
  • сенсоневральну глухоту (у даному випадку є запальні процеси в клітинах вуха, що сприймають звук, а також в слуховому центрі мозку і нервових структурах провідних шляхів).

Що служить підставою для погіршення чутності

Крім захворювань генетичного характеру і набутих при народженні, чинниками зниження рівня слуху виступають:

  • різного роду запалення, в основі яких лежать вірусні та бактеріальні інфекції, серед яких захворювання венеричного характеру, грип, скарлатина та інші ГРВІ, герпеси, лишай, паротит, кір, краснуха, ВІЛ-інфекції тощо;
  • надмірні звукові навантаження на вухо (гучна музика, особливо в навушниках, шум верстатів, електропилка та ін. на промисловому об’єкті);
  • захворювання аутоімунного характеру (хвороба Меньєра, системний червоний вовчак, виразковий коліт та інші);
  • розсіяний склероз, мігрень, невринома та інші неврологічні процеси;
  • проблеми, пов’язані з онкологією (лейкемія, мієлома, саркома, кіста піраміди скроневої кістки, менінгіома тощо);
  • судинні захворювання (митохондріопатія, вертебробазилярна недостатність та ін).

Крім вищевказаного, втрату слуху можуть обумовлювати отруєння харчовими продуктами, лікарськими засобами та деякими хімічними речовинами (попадання в організм великої кількості токсинів), черепно-мозкові травми, серцево-судинні захворювання, перепади тиску і ін..

Використовувані способи діагностування

У тому випадку, якщо ви починаєте погано чути, найнерозумнішим стане сподівання на те, що це через якийсь час пройде, і все встане на свої місця. Потрібно вчасно записатися до профільного фахівця. Особливо важливо це в тих ситуаціях, коли втрата чутності супроводжується запамороченнями, блювотою, больовими відчуттями, постійним шумом у вухах, втратою чутливості в зоні вуха.

Вирішувати такі проблеми самотужки можливо тільки в терапевтичному плані (для того, щоб на час вгамувати біль або зняти шум у вухах). Визначити ж, яке це захворювання і методи його усунення здатний тільки фахівець, що працює в цій сфері.

Остаточний діагноз та причини втрати слуху можливі виключно шляхом проведення клінічного обстеження. Якщо немає потреби термінової госпіталізації (наприклад, інсульт, що супроводжується настанням приглухуватості), ЛОР-фахівець в амбулаторних умовах проводить огляд і бере аналізи у пацієнта. До цих методів належать:

  • детальний анамнез (ознайомлення з виникненням і розвитком хвороби, призначеними медичними препаратами та періодичністю їх вживання);
  • взяття проб крові на аналіз (виявлення можливих інфекцій і захворювань аутоімунного характеру);
  • мовна аудіологія;
  • тимпанометрія, в ході якої барабанна перетинка досліджується на предмет рухливості, в результаті чого можна визначити звукопровідні функції середнього вуха;
  • метод отоакустичної емісії, що дозволяє оцінити те, в якому стані перебувають волоскові клітини внутрішнього вуха;
  • аудіограма, внаслідок проведення якої фахівець складає графік того, як вухо сприймає різні за рівнем звуки;
  • магнітно-резонансна терапія слухових органів, черепа і скроневої кістки.

МРТ – найбільш об’єктивний спосіб визначення причин втрати слуху

В даний час МРТ дозволяє досить точно діагностувати, що стало основою настання глухоти. На отриманих знімках можна чітко побачити наявність отосклерозу, онкологію мостомозжечкового кута, артеріовенозних мальформацій мозку, парагангліому середнього вуха та основи черепа, дисплазію луковиці яремної кровоносної гілки тощо.

Обстеження за допомогою МРТ проводиться двома способами (це робиться для того, щоб легше локалізувати необхідну зону – кондуктивну (передлабиринтну) і сенсоневральну (постлабиринтну).

У першому випадку обов’язково досліджується середнє і зовнішнє вухо. З цією метою крізь пірамідальну частину скроневої кістки проводять зрізи (або 1, або 1,5 мм) в осьовій та прямій коронарних площинах.

При другому способі підлягають скануванню внутрішнє вухо, нервові гілки, коркові зв’язки зі стовбуром мозку. Дослідженню підлягають усі частини слухового органу і мостомозжечкових кутів в осьовій площині.

Таке скрупульозне обстеження на МРТ потрібно для того, щоб ретельно розглянути всі деталі вушної раковини, побачити найнезначніші патології, які можуть вплинути на втрату слуху. В цьому випадку значно легше поставити правильний діагноз і призначити оптимальну реабілітацію.

Детальну інформацію можна отримати в колл-центрі нашого ЛОР-центру для дорослих і дітей за номером телефону:

+38097 720 87 11

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *