Что такое слух

Більшість тих, кого спитають, що важливіше – слух або зір – і від чого вони відмовилися б в першу чергу, якщо б, не дай Боже, довелося б робити вибір, відповідять, що, природно, зір куди важливіше, і вже краще оглухнути, ніж втратити здатність бачити. Але, якщо хоч трохи попрацювати в сфері аудіометрії, приходить усвідомлення того, що збереження слуху – нічим не менше благо, ніж зір. Наочним прикладом для мене став пацієнт, який давно вже перестав бачити, а потім потроху став втрачати й слух. В результаті він потрапив в ситуацію, що описав великий філософ Кант, який сказав, що сліпота робить людину далі від світу оточуючих речей, а глухота віддаляє його від собі подібних.

Взагалі, спроба якимось чином провести порівняння органів почуттів за ступенем їх значущості, закінчується єдиним можливим висновком: ну, ніяк не могло статися так, що в ході еволюції та чи інша жива істота, в тому числі й людина, могла б мати орган почуттів, який не мав би для нього значення. До речі, в повсякденній мові є багато приказок, які за своєю суттю мають більше істини, ніж деякі проведені наукові дослідження. Так, тут можна згадати вислів про те, що тільки той, у кого працюють всі п’ять органів почуттів, може вважатися повноцінною людиною. І це дуже жорстоко стосовно тих, у кого працюють не всі сенсори. І все ж не доводиться говорити про рівноцінність наших почуттів. Досліджуючи функціонування смаку, нюху, дотику, слуху і зору в різних галузях життєдіяльності, можна вивести деякі закономірності. І тут саме слух, якщо порівнювати його з іншими почуттями, відрізняється найбільшим значенням для людини, що живе в суспільстві та є її активним членом. Зокрема, завдяки йому можна дізнатися про небезпеку, він дозволяє отримувати цінні відомості та знання, служить предметом комунікації, забезпечує емоційні відчуття.

Колись давним-давно, коли людина ще розставляла пастки на мамонтів…

Якщо зробити якийсь ретроспективний погляд в наше минуле, і спробувати оцінити функціональність слуху, то вона виявиться просто карколомної. Так, потрібно визнати, що зір більш продуктивний, в тому числі в плані обробки інформації, що надходить. При тому, що периферійний слух характеризується обробленням обсягу 800 Кбіт в секунду, зір збільшує цей обсяг до тисячі разів! Але з іншого боку, слух набагато ефективніший в плані частотного діапазону і чутливості.

З енергетичної точки зору на порозі чутності чутливість слуху рівнозначна до світла лампочки потужністю 10 ватів на відстані 1 км. Діапазон слуху в динамічному розрізі значною мірою визначає інтенсивність звуку (він забезпечує розрізнення до 10 у дванадцятому ступені). Тобто, грубо кажучи, це те ж саме, що й ваги, що дозволяють без будь-яких додаткових умов з максимальною точністю зважити як один гудзик, так і броньований автомобіль. Сьогодні рекламна індустрія дозволяє швидко продавати найрізноманітніші продукти. І в основі цього лежить скронева кістка, яка дозволяє миттєво і якісно сприймати і обробляти сигнали, що надходять.

Говорячи про значення слуху для людей, вельми красномовними виступають слова метра філософії та психіатрії Карла Ясперса, який сказав одного разу, що люди стають людьми саме за рахунок спілкування. Тому що все інше (діяльність мозку, хода, постава, використання предметів тощо) не роблять принциповою нашу відмінність від тварин. Саме комунікація шляхом використання мови забезпечує делімітацію між людиною та іншим живим світом. Тому, хочеться це комусь визнати чи ні, але саме людина що чує є вінцем творіння природи.

Як же в ході еволюційного розвитку людини з’явилася усна мова? Треба сказати, що як слух людини, так і слух ряду тварин може і обробляти постійні (безперервні) звуки, й визначати зміни тимчасового характеру, що відбуваються в параметрах сигналу. Мозок (певною мірою периферійна частина слухового шляху) є місцем розташування нейронів, що фіксують дію акустичного подразника (як на початку, так і в кінці). У зв’язку з цим сигнали, що змінюються з часом більш помітні у порівнянні з тими, які мають безперервний характер.

Навряд чи варто міркувати тут про те, яку мету переслідує еволюція. Але саме вона разом з постійною здатністю обробки даних, що збільшується, дозволила нашим попередникам задіяти в процесі спілкування сигнали з тимчасовою модуляцією. Що цікаво, з часом люди стали їх як чути, так і вимовляти. У цьому плані деякі дослідники наводять приклад стародавнього полювання на мамонтів та інших великих звірів, коли шляхом нехитрої мовної комунікації виходило організовано заганяти видобуток. Спочатку мова не була засобом отримання насолоди або розвитку духовного світу. Все було простішим Вона служила засобом компенсації недостатніх фізичних здібностей людей. Поступово суспільство ставало диференційованим, внаслідок чого зміцнювалося становище соціального індивіда. Але водночас гостро постала проблема розрізної комунікації. Розвинені здібності однієї людини необхідні для того, щоб загнати мамонта в пастку. Але цього мало. Люди повинні були вміти домовлятися у своєму колі.

Слух – це та ж мова, але заморожена

З плином часу і, відповідно, розвитком цивілізації, слух людини поступово став найбільш важливим каналом, по якому надходить інформація в наш мозок. Основний масив знань, отриманих мозком, відбувається в результаті мовного спілкування. По мірі засвоєння навичок усного мовлення мозок паралельно проводить величезний обсяг роботи, в результаті чого стають доступними інші джерела (без слуху) отримання знань (відео, книги, журнали). Але слід пам’ятати, що та ж письмова мова у всіх випадках має своїм витоком інформацію, колись отриману шляхом акустики. Тобто, в деякому роді її можна розглядати як “заморожений” вид усного мовлення. При тому, що зір забезпечує більший обсяг оброблюваної інформації за однакову одиницю часу, все одно саме слух служить основним засобом отримання даних.

Слуху, в порівнянні з іншими органами почуттів, притаманний найбільший ступінь інтелектуальності. Наприклад, слово “глухий” німецькою, англійською та голландською мовами характеризується лінгвістичною спорідненістю (нім. – taub, англ. – deaf, гол. – doof). Одночасно – це той орган, який відрізняється високою емоційністю. За рахунок тісного зв’язку з лімбічною системою (частина мозку, що відповідає за передачу емоційного забарвлення), будь-які нейтральні відчуття набувають певного емоційного окрасу. У цьому плані можна відзначити тиннітус, при якому відчуття не виникає внаслідок фактора роздратування фізичного характеру. Прослуховування музики може спричинити почуття, тісно пов’язані з голосами та іншими звуками, які мають важливе значення для подальшого життя, можуть запустити заохочення фізіологічного плану. І якщо у людини відзначається проблема зі слухом (як вроджена, так і набута), надалі наступають дефекти в розвитку, що виражаються в інтелектуальному відставанні, в поганому сприйнятті інформації, в неоднозначних емоційних реакціях та ін.

Слух – це емоційний за своєю суттю орган почуттів

Найбільш яскраво це твердження підтверджує один з фрагментів, написаних Бетховеном в “Хейлігенштадтському заповіті”. Великому композитору було всього 32 роки, але глухота прогресувала настільки швидко, що він не мав сил мовчати, та висловив все про це в своєму заповіті. Бетховен відчуває себе знедоленим, підкреслює, що багато хто несправедливо судять про нього, оскільки не знають причин, що його пригнічують. Композитора безмірно обтяжує глухота, що підкрадається з усіх боків, він вже втомився просити навколишніх говорити голосніше. Йому боляче від того, що саме слух став його слабким місцем, хоча за рахунок нього він коли-то й прославився, написавши стільки творів, що прогриміли. Він щиро боявся приходити в суспільство, ретельно приховував те, що не може добре чути.

І такий приклад – далеко не поодинокий. Багато з тих, хто втратив здатність чути, відразу відчули, що це таке, усвідомили, чого вони позбавлені.

Загалом, слух людини – це той орган, який відповідає за соціальну адаптацію індивіда. Наприклад, тільки що народжений малюк через дві доби починає швидко реагувати на материнський голос. Тобто, дві людини, пов’язані вузькою спорідненістю, швидко знайшли “спільну мову”. Саме мова об’єднує людей. І саме відсутність такої комунікації найбільшою мірою може стати тим, що відштовхує людей один від одного. Ні культура, ні національність, ні релігія, а саме проблеми в мовному спілкуванні можуть роз’єднувати людей і цілі регіони. Що характерно, сьогодні часто проблеми виникають серед людей, які не володіють іншими мовами, крім рідної. Як не сумно, але іноді легше когось прогнати, ніж постаратися його зрозуміти.

Мова – це те, на чому ґрунтується структура суспільства

Мова виступає одним з головних компонентів, що обумовлюють будову суспільства, визначення його верств, функціонування адміністративних структур. Одна справа – слухатися батьків (бо так треба), і зовсім інша – процес сприймання і оброблення сигналів, що надходять від особи, яка займає домінуючу посаду в соціумі. Тут здійснюється трансформація повідомлення в оволодіння. Тобто, наявний диференційований мовний обмін, в результаті якого зростає влада певної особи. І тільки сила слова може серйозно похитнути її позицію. Як відзначали багато філософів і письменників в 18-19 століттях, листівки з прокламаціями несли в собі набагато більший ризик для багатих, ніж загрози збройних повстань. У ході політичних переворотів першорядною справою було взяти під свій контроль саме радіостанції, а не склади озброєння. І на значні відстані передача інформації за допомогою мови стала здійснюватися набагато раніше, ніж стали транслювати зображення. І справа не тільки в тому, що це було легше зробити технічно. Головне полягає в ступені важливості, яка в мовній передачі значно вище. Основою новинних передач є саме звук, а зображення є лише доповненням до нього.

Слухання як найбільш важлива функція слуху

Слухання є дуже важливою і складною формою слуху в соціальному сенсі. І часто, як це не дивно в сучасному суспільстві, вона недооцінюється. Може здатися дивним, але сьогодні, в епоху інформаційних технологій, наочно проступає негативний ефект, що виражається у перешкоджанні низки новітніх засобів спілкування процесу міжособистісної комунікації. Річ у тому, що Інтернет, включаючи соціальні мережі, різного роду гаджети (приставки, аудіоплеєри, планшети та ін.) замінюють собою пряме спілкування. Люди перестають спілкуватися за допомогою звуків, підміняючи їх SMS-повідомленнями, посиланнями в скайпі, постами в соцмережах, листами електронною поштою тощо. Люди перестають говорити. Мабуть, нові види зв’язку поступово витісняють на узбіччя голосову комунікацію.

Детальну інформацію можна отримати в колл-центрі нашого ЛОР-центру для дорослих і дітей за номером телефону:

+38097 720 87 11

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *