Глухота

Туговухість та глухота – хвороби органів слуху. Людина, що страждає на такі розлади, перестає сприймати навколишні звуки. Приглухуватість має кілька ступенів тяжкості, в залежності від чого пацієнт здатний гірше або краще чути звуки певної частоти, тоді як глухота – це практично повна неможливість чути взагалі. Тому глухоту розглядають як останній ступінь тяжкості приглухуватості.

Під терміном «приглухуватість» часто мають на увазі зниження слухових якостей різного ступеня тяжкості. Тобто ті випадки, коли людина може сприймати хоча б гучні звуки. Що стосується глухоти, то тут розуміється повна втрата слухового сприйняття.

Обидва ці захворювання здатні поширюватися як на одне, так і на обидва вуха одночасно. Крім того, ступінь їх вираженості може відрізнятися для кожного вуха. У зв’язку з тим, що і глухота, і приглухуватість мають ідентичні передумови, варіанти перебігу та методи лікування, їх об’єднують до єдиної нозології.

Глухота і приглухуватість можуть бути викликані різними причинами. До основних з них належать ураження органів середнього, зовнішнього і внутрішнього вуха, а також структур головного мозку. Іноді уражається один з названих апаратів слухового аналізатора, а буває, що спровокувати захворювання можуть відразу кілька з них.

Щоб чітко розуміти, що означає захворювання тієї або іншої частини слухового аналізатора, необхідно знати його будову і функції.

Слухова кора головного мозку, слуховий нерв і вухо складають слуховий аналізатор. Вухом людина вловлює звуки. Потім вони надходять до відповідного відділу головного мозку через слуховий нерв. Після цього здійснюється аналіз вхідного сигналу та його розпізнавання. Завдяки такій непростій анатомії вухо може не тільки сприймати сигнали, але й виконувати перетворення прийнятого сигналу на нервовий імпульс. Саме вони потрапляють до мозку за допомогою слухового нерва.

За всі ці дії відповідають певні структури слухового аналізатора. Наприклад, сприйняття звуків відбувається за допомогою слухових кісточок і барабанної перетинки. Саме вони приймають сигнал і проводять його до равлика, переддвір’я і півкруглих каналів. «Перекодування» здійснюється у внутрішньому вусі. Його структури знаходяться в скроневій кістці черепа. Перетворені на сигнали нервові імпульси передаються до мозку через спеціальні нервові волокна. Тут починається безпосереднє оброблення, а також розпізнавання звуків.

Таким чином, зовнішнє і середнє вухо є звукопровідними, а кора головного мозку, слуховий нерв і внутрішнє вухо – звукосприймальними. У зв’язку з цим всі можливі види пониження слуху можна розділити на 2 групи: при ураженні звукопровідних органів або звукосприймальних.

Приглухуватість або глухота. Види

Порушення слуху можуть бути як набутими, так і уродженими. Крім того, з часу їх виникнення вони можуть бути ранніми та пізніми. Ранньою називається приглухуватість, яка виникає у дітей в дошкільному віці. Коли мова йде про розвиток приглухуватості в більш старшому віці, то хвороба називається пізньою.

Придбана глухота або приглухуватість часто буває спровокована впливом зовнішніх факторів. Це можуть бути різного роду травми, інфекційні хвороби, перебування в умовах підвищеного шуму і багато іншого. Варто окремо виділити захворювання, набуте через зміни, пов’язані з віковими особливостями. При цьому розвиток хвороби не пов’язаний з різного роду шкідливими факторами.

Вроджена приглухуватість може бути викликана певними патологіями розвитку, а також спадковими аномаліями плода. Крім того, небезпеку можуть представляти інфекційні захворювання, які перенесла мати під час вагітності. Саму причину можна визначити за допомогою спеціальної діагностики, яка проводиться ЛОР-лікарем, невропатологом або сурдологом.

Бувають випадки, коли приглухуватість розвивається стрімко. Зазвичай це відбувається в проміжку від декількох годин до декількох діб. Найчастіше процес виражається у вигляді глухоти на одне вухо. Слід зауважити, що більш схильні до такого захворювання люди у віці від 30 до 60 років. При цьому статистика свідчить, що кожен рік раптова глухота виникає в однієї людини з п’яти тисяч.

Для підбору правильного алгоритму лікування при зниженні слуху, перш за все потрібно встановити, чим воно викликане – поразкою звукосприймальних або звукопровідних органів.

Ступінь глухоти і приглухуватості

Ступінь глухоти показує, наскільки знижений слух. З урахуванням того, як пацієнт сприймає звукові імпульси різної гучності, розрізняють п’ять ступенів приглухуватості:

  • Приглухуватість 1 ступеня: пацієнт не сприймає звуки, гучність яких менше 20-40 дБ;
  • Приглухуватість 2 ступеня: людина чує звуки, гучність яких більше 41-55 децибелів;
  • Приглухуватість 3 ступеня: сприйняття звуків неможливо при гучності менше 56-70 дБ;
  • Приглухуватість 4 ступеня: пацієнт не здатний чути при гучності менше ніж 71-90 децибелів;
  • Приглухуватість 5 ступеня: людина не може сприймати звуки гучністю до 91 децибела.

Пацієнтам, у яких виявлена приглухуватість 3-4 ступеня, рекомендується носити слухові апарати підвищеної потужності. Вибір слухового апарату – один з головних етапів в лікуванні зниження слуху. При цьому він проводиться в залежності від індивідуальних приписів.

Нейросенсорна приглухуватість

Сенсорна приглухуватість є захворюванням звукосприймальних органів внутрішнього вуха і супроводжується ураженням слухового нерва. Характеризується не тільки втратою слуху, але й виникненням стороннього шуму у вухах. Вона може з’явитися в будь-якому віці, однак найчастіше їй піддаються літні люди. Головною відмінністю нейросенсорної приглухуватості є відсутність ефективного лікування і можливості відновлення слуху.

Нейросенсорна приглухуватість поділяється на три категорії, залежно від її протікання:

  • гостра – слух знизився за місяць до діагностики;
  • підгостра – слух знижувався за час від 1 до 3 місяців;
  • хронічна – триває більш ніж 3 місяці.

Слід зазначити, що при дії отрут різного роду побутового і промислового походження, а також медикаментів або алкоголю може розвиватися двостороння сенсоневральна приглухуватість.

Чи можна вилікувати глухоту?

Лікування здійснюється за допомогою різноманітних методик. Серед них виділяють консервативні та оперативні методи.

Консервативні методи найчастіше використовують для відновлення слуху, що знижується через певні причини. Це може бути наслідком вживання антибіотиків або ЧМТ. У цьому випадку шанс вилікувати втрату слуху становить 90%. Однак ефективність консервативного лікування залежить від часу його проведення – в ідеалі відразу ж після настання погіршення слуху. У всіх інших випадках цей метод є допоміжним.

Оперативні методи терапії мають безліч варіацій і дають можливість повернути пацієнтові нормальний слух з великою часткою ймовірності. Велика частина цих способів пов’язана з вибором, встановленням і регулюванням слухових апаратів. З їх допомогою хворий зможе знову сприймати мову і повернутися до звичного життєвого ритму. Ще однією варіацією лікування оперативного типу є проведення складних операцій з установлення кохлеарних імплантів. Вони допомагають повернути втрачений слух пацієнтам, які не мають можливості користуватися слуховими апаратами.

Як поліпшити слух при приглухуватості?

Комплекс з 5-ти варіантів масажу вух:

  1. Масаж вушних раковин протягом 10 хвилин, поки не відчується тепло.
  2. Після цього слід розслабитися. Двома руками потрібно міцно натиснути на вуха і повільно відпустити. Таку маніпуляцію рекомендується виконати 10 разів.
  3. Потім потрібно помасажувати мочки і завушні горбки. Після чого слід натиснути на козелки і повільно потягнути за мочки. Цю вправу також необхідно виконати 10 разів.
  4. Далі слід закрити вуха долонями і постукати по потилиці трьома пальцями. При цьому ви будете чути у своїй голові звуки барабана. Повторити ці дії потрібно 10 разів.
  5. На завершення необхідно виконати таку вправу: закрити вуха долонями і різко відкрити. Робити це потрібно 12 разів.

Цей комплекс рекомендується проводити 3 рази на день.

Проблема глухоти й приглухуватості є вкрай важливою. При її наявності людина не може вести звичний спосіб життя, вона втрачає можливість спілкування, гарного працевлаштування, а також самореалізації в соціумі. Ці аспекти негативно впливають на життя людини, що слабко чує. Особливо тяжкими стають наслідки від зниження слуху у дитини. Приглухуватість в ранньому віці може призвести до німоти, адже якщо вона не буде чути навколишні звуки, вона втратить і всі вже наявні здібності до спілкування. Малюк потребує постійної практики для оволодіння мовленням. Для цього він повинен чути мову оточуючих його людей.

Люди, які страждають на приглухуватість, можуть отримати статус інвалідності. Якщо у вас виявлена глухота на одне вухо, інвалідність ви можете отримати, звернувшись до відповідних інстанцій свого міста.

Записатися на приймання до нашого ЛОР-центру можна за цим посиланням.

Детальну інформацію можна отримати в колл-центрі нашого ЛОР-центру для дорослих і дітей за номером телефону:

+38097 720 87 11

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *