12 фактов о глухих

Насамперед, ставитися до глухих потрібно як до рівноправних, як до таких же людей, як і ви самі. Адже ніхто не заперечує наявності багатьох національностей, і не відмовляється від спілкування з людиною тільки тому, що вона з’явилася на світ в іншій країні? Так, створюється враження, що глухі, немов особлива нація, мають свою мову і звички. Також вони й навколишній світ сприймають не так, як «нормальні» люди, не уявляючи, що таке «чути» і як це реалізується. Точно так само і ми насилу уявляємо собі життя в четвертому вимірі, маючи уявлення тільки про тривимірний простір.

Так, люди з вадами слуху не чують, але зате інші почуття у них загострені до крайності, чому можна тільки позаздрити. Але й фізично, і психологічно слабочуючі нічим від інших людей не відрізняються, і тому вимагають до себе адекватного ставлення.

  1. Глухонімих в природі не існує. Людина не вміє розмовляти тільки тому, що її не навчили. Точно так само діти, що зростали серед диких тварин, не володіють мовою, тому що їм не було кому наслідувати. Тому людина, що не має можливості почути звуки мови, не може навчитися говорити самостійно. Але, зате такі люди володіють жестовою промовою, і активно нею користуються.
  2. Глухі люди називають звичайних людей не «той, хто не чує» як можна було б подумати, а «мовцями». З їх точки зору відмінність в тому, що ми при спілкуванні навіщось ворушимо губами.
  3. Для кращої адаптації у світі, люди, що втратили слух, набувають більш гострий зір – відмінно бачать у темряві. А можливості дотику дозволяють відчувати найменші доторкування й вібрування, миттєво на них реагуючи.
  4. Глухота – це не діагноз, а загальне поняття. Тільки 3% людей можна з повною упевненістю назвати глухими – вони взагалі нічого не чують, і зазвичай це пов’язано з патологіями розвитку вушної раковини та слухового апарату. Насправді, класифікація глухоти досить складна – є 3 ступені приглухуватості (залежно від рівня децибелів, доступних для сприйняття, менш ніж 80 дБ) та 4 групи глухоти (різняться за діапазоном частот, що сприймаються). I група – це від 125 до 250 Гц, тобто тупіт, шум механізмів і так далі.
  5. Для полегшення побуту людей з порушеним слухом існує досить багато пристосувань. Приміром, замість двірного дзвінка використовується світлова індикація, а для молодих мам є спеціальні віброрадіоняні.
  6. У спілкуванні глухих зі звичайними людьми перекладачі використовують три варіанти жестової мови.
  • Дактиль – зображення слів за допомогою особливого жестового алфавіту;
  • українська жестова мова (УЖМ) – справжня мова з допомогою жестів;
  • КЖМ (калькувальна жестова мова) – перекладач дослівно перекладає звичайну мову на УЖМ, без граматики та пунктуації.

Раніше існувала ще одна спеціалізація – сурдоперекладач. Це був соцпрацівник, що володів навичками жестової мови. Сьогодні такої посади немає в реєстрі, є окрема професія соцпрацівника, і окрема – перекладача жестової мови.

  1. Граматика української мови жестів більше нагадує англійську.
  2. Навчають глухих мовлення двома способами: виключно усно (без жестів) і міміко-жестовим методом.
  3. Крім звичайної глухоти, що само по собі є великою проблемою, існує генетичне захворювання, при якому не тільки відсутній слух, але й поступово втрачається зір. Це захворювання називається синдром Ушера. Якщо спочатку кут зору у людини, що слабко чує, досить широкий, то при цьому захворюванні він поступово звужується як вертикально, так і горизонтально, врешті решт, після 40 років зір практично відсутній. На щастя, діагностувати його можна в ранньому віці, і тоді приглухувату людину навчають спілкуватися особливою жестовою промовою – тифлосурдоперекладанням. Її особливість у тому, що всі жести «вимовляються» з допомогою однієї руки, при цьому необхідний тактильний контакт із співрозмовником.
  4. У багатьох здорових людей глухі викликають співчуття до «нещасних інвалідів». Але вони до цього ставляться простіше і живуть повним життям – керують машиною, навчаються, працюють, створюють сім’ї. Не відмовляються й від відвідування вечірок – адже практично не чуючи звуків музики, вони чудово сприймають ритмічні вібрації.
  5. Глухі не мають звички лестити або говорити неправду. Вони справді не розуміють, чому їх друзі «що говорять» засмучуються, почувши чесне зауваження «ти поповнішала» або «у тебе дивна зачіска».
  6. Неймовірно, але практикується навіть жестовий спів і жестова драматургія.

Детальну інформацію можна отримати в колл-центрі нашого ЛОР-центру для дорослих і дітей за номером телефону:

+38097 720 87 11

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *